Віталій Кирейко

Віталій Дмитрович Кирейко (1926–2016) — український композитор, музикознавець і педагог, лауреат премій імені Миколи Лисенка (1985), Івана Нечуя-Левицького (2003) та Володимира Вернадського (2005).

Народився 23 грудня 1926 року в селі Широке на Січеславщині (нині Солонянський район Дніпропетровської області) в освіченій родині сільських інтелігентів. Родина Кирейків мала козацьке коріння, що позначилося на характері майбутнього митця — його вирізняли незалежність, внутрішня стійкість і глибока прихильність до української культури. Батьки — учитель і вихователька — змалку підтримували його інтерес до музики. Уже в підлітковому віці він почав самостійно писати перші твори, не маючи системної музичної освіти.

У роки Другої світової війни сформувалося його рішення присвятити себе музиці професійно. Працював концертмейстером у Кобеляцькому драматичному театрі, організовував аматорські колективи, виступав перед пораненими та місцевими жителями. Надіславши свої твори до Комітету у справах мистецтв при Раді Міністрів Української РСР, отримав схвальний відгук і запрошення до Києва. Його було зараховано до Київської консерваторії на композиторський факультет без вступних іспитів, де він навчався у Левка Ревуцького, Бориса Лятошинського, Гліба Таранова, Михайла Скорульського, Миколи Вілінського та Михайла Вериківського. Після закінчення консерваторії у 1949 році залишився там викладати, а у 1953 році завершив аспірантуру, створивши «Українську симфонію» та захистивши кандидатську дисертацію.

Віталій Кирейко поєднував класично-романтичні традиції з українською національною музичною школою, продовжуючи лінію Левка Ревуцького. Його творча спадщина налічує близько 300 творів різних жанрів: опери, балети, симфонії, камерно-інструментальні композиції, концерти, фортепіанні твори, кантати, ораторії, романси та хорові твори. Серед його учнів — відомі українські композитори Ігор Щербаков, Сергій Заїжитко, Віктор Гончаренко, Ірина Сивохіна та інші.