Christoph Willibald Ritter von Gluck

Глюк Крістоф Віллібальд (2 липня 1714 р. – 15 листопада 1787 р., Ерасбах, Баварія) – австрійський композитор. Також Глюк відомий як реформатор італійської опери.

Крістоф з’явився на світ в Баварії, в родині лісника. З дитинства хлопчика захоплювала музика, але батько не поділяв цієї пристрасті і не допускав думки, що його первісток стане музикантом.

Підліток завершив навчання в єзуїтській академії і пішов з дому. До сімнадцяти років він дістався до Праги і зміг поступити в університет, на факультет філософії.

Щоб підробити, співав у церкві, грав на скрипці в складі пересувних музичних груп. Тим не менш, він знаходив час на уроки музики, які йому давав композитор Б. Чорногірський.

Після завершення навчання Крістоф виїхав до Відня, і там був запрошений А. Мельци стати придворним музикантом при капелі в Мілані. Виїхавши туди, молодий чоловік отримав знання не тільки в теорії композиції, але і вивчив безліч опер найбільш видатних майстрів цього жанру. Невдовзі сам Крістоф створив оперу, і вона була поставлена в Мілані.

Прем’єра пройшла з успіхом, пішли нові замовлення і були написані ще чотири не менш успішних опери. Ставши успішним, композитор виїхав на гастролі в Лондон, а потім до Відня.

Незабаром він вирішив назавжди залишитися у Відні і прийняв пропозицію князя Саксен-Хильдбургхаузенського стати капельмейстером його оркестру. Щотижня цей оркестр давав концерт, на якому виконувалися найрізноманітніші твори.

Крістоф, як керівник, ще іноді ставав за диригентський пульт, співав, грав на різних інструментах. Незабаром композитор став керувати придворною оперою. Він став одним із реформаторів і популяризаторів французької опери.

Він зміг із комедійного жанру зробити драматично спрямований жанр. Крім того, він навчав музиці ерцгерцогиню Марію-Антуанетту. Коли вона вийшла заміж за французького спадкоємця, то і запропонувала своєму викладачеві перебратися в Париж.

Там він продовжив ставити написані ним опери і створювати нові. У Парижі він створив свій найкращий твір – «Іфігенію в Тавриді».

Після прем’єри останньої опери композитора у нього стався інсульт. Через два роки стався ще один, що не могло не позначитися на можливості працювати.

Тим не менш, він створив невеликий твір, який було виконано у день його похорону в 1787 році.