Кирило Молчанов

Радянський композитор. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (31.05.1963).

Народився 7 вересня 1922 року в Москві в музичній сім'ї. Його мати – Наталія Костянтинівна – була оперною співачкою, виступала в спектаклях оперних студій Великого театру і театру імені Станіславського і Немировича-Данченка. У 1937 році Кирило брав участь як піаніст і композитор в огляді юних обдарувань.

У 1949 році закінчив Московську консерваторію по класу професора А. Александрова. Член ВКП (б) з 1945 року.

Секретар правління Спілки композиторів СРСР (1951-1956), директор Великого театру (1973-1975).

Широкою популярністю користувалися пісні Молчанова "Ось солдати йдуть", "А я люблю одруженого", "Серце, мовчи".

Написав музику до вистав (понад 30): "Грибоєдов" (1951) - Московський драматичний театр імені Станіславського; "Остання зупинка" (1957) - ЦТСА; "Дворянське гніздо" (1957), "Золота карета" (1957), "Марія Стюарт" Ф. Шиллера (1957), Три товстуни Ю. К. Олеші (1961), "Милий брехун" (1962), Кола Брюньон Р. Роллана (1972) - МХАТ і інші.

Пішов з життя в Москві 14 березня 1982 від інфаркту. Похований на Кунцевському кладовищі Москви.

Син композитора – Володимир Молчанов, відомий журналіст і телеведучий, прийомна дочка Анна Володимирівна Дмитрієва – багаторазова чемпіонка СРСР з тенісу.

Опери на власні лібрето:

«Кам'яна квітка» (за мотивами уральських оповідей П. П. Бажова, Москва, 1950)
«Зоря» (за п'єсою Б. А. Лавреньова «Розлом», Москва, 1956)
«Вулиця дель Корно» (за мотивами роману В. Пратоліні, Москва, 1960)
«Ромео, Джульєтта і темрява» (за повістю Я. Отченашек, Ленінград, 1963)
«Невідомий солдат» ( «Брестська фортеця», Воронеж, 1967)
«Російська жінка» (за повістю Ю. М. Нагібіна «Бабине царство», Воронеж, 1969)
«Зорі тут тихі» (за повістю Б. Л. Васильєва, Фрунзе, 1973)
Балет - «Макбет» (1980)
Мюзикл - «Одіссей, Пенелопа та інші» (за мотивами Гомера, 1970)
Кантата-поема «Пісня про дружбу» (слова Н. К. Доризо, 1954) – для соліста, хору та симфонічного оркестру
Цикл «Російські картини» (1953) - для фортепіано

Твори для голосу і фортепіано:

Цикли на слова Н. Гільєна (1956), Л. Х'юза (1958), на слова радянських поетів (1961)
«З іспанської поезії» (сл. Ф. Гарсіа Лорки, 1963)
«Пісні Хіросіми» (сл. сучасних японських поетів, 1964)
«Чорна скринька» (сл. Л. Ашкеназі, 1967)
«Любов» (сл. суч. поетів різних країн, 1972)
На слова С. А. Єсеніна (1972)
«Сонети Петрарки» (1974)
«Мініатюри» (сл. Бо Цзюй-і, 1974)