Михайло Чембержі

Михайло Іванович Чембержі (15 липня, 1944, Ізмаїл, УРСР — 5 березня 2018, Київ) — український композитор, педагог, учений, громадський діяч, ректор Київської дитячої академії мистецтв. Заслужений діяч мистецтв України (1993), народний артист України (1997), професор (1995), дійсний член (академік) Національної Академії мистецтв України (2001), член-кореспондент Національної Академії педагогічних наук України (1997), член Національної спілки композиторів України, Національної спілки театральних діячів України, член Національної комісії у справах ЮНЕСКО (2009).

Народився 15 липня 1944 році в місті Ізмаїл Одеської області. У 1967 році закінчив Одеське державне музичне училище, розпочав педагогічну діяльність у ДМШ м. Ізмаїла та Ізмаїльському державному педагогічному інституті.

У 1975—1982 роках — викладач Інституту підвищення кваліфікації працівників культури Міністерства культури УРСР, заступник директора Київської дитячої музичної школи № 28, директор ДМШ №32.

1982—1989 роках — директор Київської ДМШ №5 ім. Л. М. Ревуцького. У 1988 році закінчив Донецьку державну консерваторію.

У 1989—1994 роках — перший заступник начальника Головного управління культури м. Києва, голова Комітету мистецтв м. Києва.

З 1994 року — засновник і перший ректор Київської дитячої академії мистецтв.

У 1997—2001 — член-кореспондент Національної Академії мистецтв України.

Раптово помер в ніч на 5 березня 2018 року.

Прощальна церемонія відбулася 7 березня в приміщенні Київської дитячої академії мистецтв. Похований на Байковому кладовищі.

У творчому доробку: дві симфонії (1980, 1987), опери «Синій птах» (1984), «Різдвяна колискова» (2001), симфонічна сюїта «Передчуття весни», оркестрові мініатюри «Київ травневий» (2001), балети «Принцеса на горошині» (1992), «Пролісок» (1996), концерт для баяна і симфонічного оркестру (1980), Bonus sermo для фортепіано та струнного оркестру (2000), хорові концерти (1991, 1992), сюїта для камерного оркестру (1999), Canzona для камерного оркестру (2000).

Музика до вистав («Мадам Боварі», «Маленька принцеса», «Дама-примара», «Випромінювання батьківства», «Новорічні пригоди», «Різдвяні візерунки», «Уявно хворий», «Зів'яле листя») та кінофільмів («Богдан-Зиновій Хмельницький» (2006), «Ностальгія» тощо), збірка солоспівів (сольфеджіо) «Моя абетка» (2002), цикли п'єс «Музичні картинки», «Мрії веселкові», «Ранкові промені»).

Автор книг «Наближення до високих істин», «Ранкові роздуми про вічне».