Georg Böhm

Георг Бем (нім. Georg Böhm; 2 вересня 1661, Гоенкірхен, Тюрингія — 18 травня 1733, Люнебург) — німецький композитор, органіст, представник стилю бароко. Відомий своїм внеском у розвиток хоральної партити та впливом на Йоганна Себастьяна Баха в молодості.

Георг Бем народився 2 вересня 1661 року у Гоенкірхен (Тюрингія). Першим його учителем був батько Бальтазар, який був органістом. Можливо, що він також вчився у Йоганна Генріха Гільдебранда (нім. Johann Heinrich Hildebrand), кантора в Ордруфі. Після смерті батька у 1675 році, Бем вчився латинській школі у комуні Гольдбах та, пізніше, у гімназії міста Гота, які закінчив 1684 року. 28 серпня 1684 він поступив до Єнського університету. Орієнтовно 1690 року він його міг закінчити.

З 1693 року він мешкав у Гамбурзі. Можливо він слухав музику Йоганна Адама Райнкена, який був органістом у Церкві Святої Катерини. Бем також міг чути гру та музику Вінсента Любека чи навіть Дітріха Букстегуде.

1697 року помер Крістіан Флор (нім. Christian Flor), органіст церкви Святого Іоанна Хрестителя у Люнебурзі, і Георг Бем попросився на цю посаду, зважаючи на те, що регулярної роботи у нього на той час не було. З 1698 і до самої смерті він пропрацював тут. Бем одружився і у нього було 5 синів.

З 1700 по 1702 роки він міг вчити молодого Йоганна Себастьяна Баха, який приїхав до міста у 1700 році, щоб навчатися в школі церковних півчих при церкві Святого Михайла. Прямих доказів того, що Бах навчався у Бема нема. 1775 року Карл Філіпп Емануель Бах у листах до Йоганна Ніколауса Форкеля писав, що батько любив і вивчав музику Бема. 31 серпня 2006 року було виявлено копію відомої хоральної фантазії Райнкена «Потоки вод Вавилона» (нім. An Wasserflüssen Babylon), підписану Бахом: «Il Fine â Dom. Georg: Böhme descriptum ao. 1700 Lunaburgi»

Скорочення «Dom.» може означати або «дім» (лат. domus), або «учитель» (лат. Dominus), це доводить, що Бах знав Бема особисто. Цей зв'язок мав перерости у близьку багатолітню дружбу, бо у 1727 році Бах саме Бема назвав своїм північним агентом з продажу клавірних партит (BWV 825–830) №№ 2 та 3.

Георг Бем помер 18 травня 1733 року. Його син, Якоб Крістіан, який мав успадкувати посаду органіста після нього, помер молодим. Тож цю посаду посів зять Бема, Людвіг Ернст Гартман.

Бем найбільш відомий своїми творами для флейти, органу та клавесину (в основному прелюдії, фуги та партити). Багато його робіт було написано так, що могли виконутися і на органі, і на клавесині, і на клавікорді. Його музиці характерний стиль імпровізації, фантазії — «stylus phantasticus».

Найбільш значимим внеском Бема у клавішну музику є розвиток хоральної партити.