Сергій Прокоф'єв

Сергій Сергійович Прокоф’єв – видатний композитор, піаніст, диригент і літератор, народився 23 квітня 1891 р. в маєтку Сонцівка, Бахмутського повіту, Катеринославської губернії (нині – село Сонцівка Покровського району Донецької області, Україна).

У 1909 р. закінчив Петербурзьку консерваторію по класу композиції А. Лядова, по класу інструментовки – Н. Римського-Корсакова і Я. Вітола, в 1914 р. – по класу фортепіано А. Єсипової, по класу диригування – Н. Черепніна. Працював у творчій співдружності з Сергієм Ейзенштейном. С. Прокоф’єв з 1908 р. почав концертну діяльність як піаніст і диригент – виконавець власних творів.

Сергій Прокоф’єв – автор опер “Маддалена” (1913), “Гравець” (1916), “Любов до трьох апельсинів” (1919), “Семен Котко” (1939), “Заручини в монастирі” (1940), “Війна і світ “(2-я ред. – 1952); балетів “Казка про блазня, сімох блазнів пережартувавшего” (1915-1920), “Сталевий скок” (1925), “Блудний син” (1928), “На Дніпрі” (1930), “Ромео і Джульєтта” (1936), “Попелюшка” (1944), “Оповідь про кам’яну квітку” (1950); кантати “Олександр Невський”, симфонічної казки “Петя і вовк”, 2-х концертів для фортепіано з оркестром (1912, 1913, 2-я редакція 1923).