Микола Вороний

Микола Вороний (1871-1938). Ідеолог модернізації української літератури.

Народився 24 листопада 1871 р. у сім’ї ремісника.

Навчався у Харківському, пізніше — у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв’язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури.

Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах на філософському факультеті.

Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером українського театру товариства «Руська бесіда», в редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії». Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря».

З 1897 р. актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших.

Член РУП.

У 1901 р. залишив сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.

У 1910 р. оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського.

У 1917 р. один із засновників Української Центральної ради.

У 1917 р. один із засновників і режисерів Українського національного театру.

У 1920 р. емігрував за кордон. Жив у Варшаві, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка.

Після повернення в Україну у 1926 р. викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фото кіноуправлінні

У 1934 р. було заарештовано як польського шпигуна.

7 червня 1938 р. розстріляний за вироком УНКВС з групою селян.

10 листопада 1957 р. рішенням президії Кіровоградського обласного суду було реабілітовано.

Поетичні збірки:

• Ліричні поезії (1911)
• В сяйві мрій (1913)

Твори:

• поема «Євшан-зілля»
• альманах «З-над хмар і долин» (1903)

Ряд мистецтвознавчих і театрознавчих розвідок:

• «Театральне мистецтво й український театр» (1912)
• «Театр і драма» (1913)
• «Михайло Щепкін» (1913)
• «Режисер» (1925)
• «Драматична примадонна» (1924)