Олександр Грибоєдов

Олександр Сергійович Грибоєдов – російський драматург, поет і дипломат, композитор-любитель (збереглися два «Грибоєдівських вальси»).

Закінчив Московський університет (якщо вірна найпізніша дата народження, – 1795 р., – то Грибоєдов був «вундеркіндом», який закінчив університет у 15 років). 1815 приїхав у Петербург, познайомився й зблизився з кружком «молодших архаїстів», де почерпнув ідею створення національного мистецтва, прагнення до високості й природності стилю. З 1817 р. служив у Колегії іноземних справ у Петербурзі; тоді ж познайомився з Пушкіним. З 1818 р. секретар російської місії в Тегерані, з 1822 р. служив в Тифлісі секретарём з дипломатичної часті при командуючому російськими військами О. П. Єрмолові.

В січні 1826 р. арештований у фортеці Грізна у зв’язку з підозрою до приналежності до декабристів (з багатьма з яких був знайомий особисто, схвалював їх цілі, але до перспективи заколоту ставився скептично); був привезений до Петербургу і спромігся доказати неприналежність до таємного товариства. В вересні 1826 р. повернувся до Тифлісу й продовжив дипломатичну діяльність; взяв участь складенні вигідного для Росії Туркманчайського мирного договору (1828) і доставив його текст до Петербургу.

Був назначений міністром-резидентом (послом) в Іран; на шляху до місця призначення знов провів кілька місяців у Тифлісі й одружився там з княжною Ніною Чавчавадзе, донькою начальника Ериванської області й грузинського поета Олександра Чавчавадзе. Іноземні посольства були розташовані не в столиці, а в Тавризі, при дворі принца Аббаса-Мірзи, але незабаром після прибуття в країну місія вирушила представляться Фетх Алі-шаху в Тегеран. Під час цього візиту Грибоєдов загинув: 30 січня (11 лютого) 1829 року натовп релігійних фанатиків розгромив російську дипломатичну місію, і всі її члени були вбиті, крім секретаря Мальцова. Тіло Грибоєдова було доставлено в Тифліс і поховано на горі Мтацмінда в гроті біля церкви Святого Давида. На могилі вдова Ніна Чавчавадзе поставила йому пам’ятник з надписом: «Розум і діла твої безсмертні в пам’яті російській, але для чого пережила тебе любов моя?».