Muzio Clementi

Муціо Клементі народився в родині ювеліра; початкову музичну освіту отримав під керівництвом органіста А. Бурон. У 1759-1761 роках вивчав в Римі теорію музики в органіста Кордічеллі. З 1761 року служив органістом в одній з римських церков, продовжуючи свої музичні заняття: співу навчався у Дж. Сартареллі, контрапункт вивчав під керівництвом Г. Карпані.

З юних років вражав слухачів своєю грою на фортепіано. У 1766 р меценат П. Бекфорд запросив 14-річного піаніста в Англію, де він жив спочатку в будинку свого покровителя в абатстві Фонтхілл, а з 1773 року в Лондоні; в тому ж році був виданий перший збірник його фортепіанних творів.

У 1777-1780 роках був капельмейстером Італійської опери в Лондоні. З початку 1780-х багато гастролював в Європі як піаніст-віртуоз з виконанням власних фортепіанних творів (перші фортепіанні сонати Клементі були видані в 1773 році). У 1781 році відвідав Відень, де в присутності імператора Йосифа II змагався з Моцартом. Змагання закінчилося нічиєю.

У 1786 році Клементі припинив виступи у ролі піаніста, влаштувався в Лондоні, присвятив себе педагогічній та композиторській діяльності, тепер уже віддаючи перевагу симфонічним жанрам. На початку XIX століття багато працював за межами Англії, в тому числі в Росії (в 1802-1803, 1806), разом зі своїми учнями Дж. Фільдом і А. Кленгелем; диригував власними оркестровими творами. У 1813 році став одним із засновників філармонічного товариства в Лондоні, до 1816 року диригував у концертах товариства.

Клементі займався і комерційною діяльністю: був засновником і співвласником фабрик музичних інструментів і музично-видавничих підприємств, в яких видавав твори сучасних йому композиторів, в тому числі Бетховена. У 1823 році Клементі разом з Генрі Бішопом, Вільямом Хорслі і Семюелом Уейслі взяв участь в складанні і виданні великої музичної енциклопедії - «The Encyclopaedia of Music».

Окрім 58 фортепіанних сонат і декількох сонатин, Клементі належить ряд творів для оркестру: близько 15 симфоній, з яких збереглося лише 4, увертюри, а також ораторія. Однак найбільш значний внесок композитор вніс в розвиток фортепіанного мистецтва; сучасники називали його «батьком фортепіанної музики». Клементі одним з перших оцінив нові можливості «піано-форте» і його переваги перед клавесином (на своїх фабриках удосконалював механіку фортепіано). Фортепіанна творчість Клементі мала значний вплив на сучасників, особливо на Й. Гайдна, Л. ван Бетховена.

Посилання на фортепіанні сонати Клементі у вторинних джерелах і в буклетах до аудіозаписів суперечливі. Для точної ідентифікації сонат нині прийнято спиратися на тематичний каталог Алана Тайсона, опублікований в Тутцінгу в 1967 році.

Муціо Клементі є засновником так званої лондонської школи піанізму. Його численні учні, в першу чергу І. Б. Крамер, Л. Бергер, І. Мошелес, Дж. Фильд, Л. Бергер і Ф. Калькбреннер, в значній мірі визначили розвиток фортепіанного виконавства в XIX столітті.

Клементі належать також методичні праці, перш за все «Методика гри на фортепіано» (фр. Méthode pour le piano-forte ..., 1801), яка була перекладена на багато мов і багаторазово перевидавалася в різних країнах, збірка педагогічних етюдів «Gradus ad Parnassum» («Сходинки до Парнасу»).