Володимир Дмитрієв

Володимир Валентинович Дмитрієв (19 липня 1923, Пенза, - 16 березня 1979, Ленінград) - радянський композитор, лауреат Всеросійського та Всесоюзного конкурсів артистів естради.

Володимир Дмитрієв народився 19 липня 1923 року у Пензі в сім'ї шкільних вчителів. У середині 1920-х років сім'я переїхала до Тамбова, де Володимир невдовзі пішов навчатися до школи № 51 (нині № 32). У сім'ї окрім Володимира було ще двоє хлопчиків.

Батько Володимира грав на скрипці та часто виступав у концертах шкільної самодіяльності. Інтерес до музики передався синові, який разом із друзями створив у школі шумовий оркестр.

Обдарований хлопчик у 1932 році вступив до музичної школи за класом фортепіано Л. В. Уметської. Викладачами Володимира з інших предметів були Н. Н. Ємельянова (теорія та сольфеджіо), Н. А. Монвіж-Монтвід (ансамблева гра). Проте навчання довелося перервати через раптову смерть батька.

В 1939 Володимир Дмитрієв вступає в музичний взвод Тамбовського Червонопрапорного військово-піхотного училища ім. товаришів Ашенбреннера та Уншліхта. Продовживши тут свої фортепіанні заняття, Володимир захопився грою на акордеоні. У тому ж році В. Дмитрієв стає учнем Тамбовського музичного училища по класу фортепіано С. М. Глаголєва, у якого навчається на початок Великої Вітчизняної війни.

Здобувши певний авторитет у керівників піхотного училища, Володимир Валентинович невдовзі створює там курсантський ансамбль пісні та танцю, оркестром якого він керує у 1941—1947 роках. Саме в цьому ансамблі музикант створює свої перші твори — п'єсу для труби з оркестром та низку пісень.

З наближенням фронту ансамбль разом із училищем евакуюється до Семипалатинська. Виступи відбуваються у шпиталях, на призовних пунктах.

Після війни Володимир Дмитрієв демобілізується та повертається до Тамбова, де деякий час працює в оркестрі кінотеатру «Модерн» (згодом «Зірка»). Потім переїжджає до Ленінграда, де у 1947—1957 роках працює піаністом-акордеоністом естрадно-симфонічного оркестру Ленінградського радіо, а також низки інших музичних ансамблів. У 1957-1963 роках керує інструментальним квартетом, виступає солістом Ленконцерту.

1960 року естрадний квартет Дмитрієва стає лауреатом Всеросійського, а через деякий час — лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради. З ним виступають відомі виконавці: Е. Хіль, Н. Бродська, М. Кристалінська, Л. Сенчина, В. Ободзінський та ін. Твори композитора включаються до програм Всесоюзного радіо та Центрального телебачення.

З 1965 по 1973 В. Дмитрієв був упорядником серійної збірки «Веселий акордеон». У видавництві «Музика» побачило світ всього 9 випусків.

У співпраці з лібретистами Б. Рацером та В. Костянтиновим Володимир Дмитрієв створив музичні комедії «Випадковий свідок», «Нічний незнайомець» (Ленінградський театр музичної комедії, постановка М. Дотлібова), «Одеські лимани», «Російський секрет» («Левша») ), «Бережіть чоловіків» («Домовик»), які ставляться більш ніж у ста радянських театрах. Оперету "Одеські лимани" автор написав спеціально для Одеського театру музичної комедії (постановник М. Ошеровський, 1978 р.). Для оркестру та ансамблів народних інструментів було створено низку п'єс. На вірші радянських поетів композитор написав понад 150 пісень. Пісні В. Дмитрієва удостоєні почесних премій на конкурсах у країні та за кордоном. Фірма грамзапису «Мелодія» та всесоюзні видавництва випустили платівки та ноти творів, створених Дмитрієвим. Творчість Дмитрієва відзначено яскравим мелодизмом, відрізняється тонким ліризмом, поєднанням інтонацій російського фольклору з естрадними ритмами та гармоніями.

Помер Володимир Валентинович Дмитрієв 16 березня 1979 року у Ленінграді.