Charles-Marie Widor

Шарль-Марі Відор (фр. Charles-Marie Widor, 21 лютого 1844, Ліон – 12 березень 1937, Париж) – французький органіст, композитор і музичний педагог.

Батько Відора був органістом і органним майстром, другом найбільшого органного майстра XIX століття Арістіда Кавайє-Колля, за рекомендацією якого Відор вступив в Брюссельську консерваторію, де навчався органу у Жака Ніколя Лемменса і композиції у Франсуа Жозефа Феті. Після закінчення курсу Відор в 1869 р. був запрошений тимчасово зайняти пост органіста в паризькій церкві Сен-Сюльпіс, замість померлого Лефебюр-Велі, і пробув на цій посаді 64 роки, хоча постійний контракт з ним так і не був укладений (в 1934 р. Видора змінив один з найкращих його учнів, Марсель Дюпре).

C 1890 року Відор був професором органу, а з 1896 року – композиції в Паризькій консерваторії. Серед учнів Відора були такі великі фігури французької та світової музики, як Луї Вьерн, Даріус Мійо, Едгар Варез, Альберт Швейцер, Дімітріє Куклін.

Композиторська спадщина Відора досить широка і включає:

• десять симфоній для органу,
• чотири опери,
• ряд оркестрових творів (з яких найбільшою популярністю користуються симфонічна поема «Вальпургієва ніч», фортепіанний і віолончельний концерти),
• пісні і романси.

Однак основу творчості Відора складають масштабні органні твори, які Відор незвично називав симфоніями (частково в зв'язку з тим, що реформа органобудівництва, вироблена Кавайє-Коллем, значно розширила діапазон і виразні можливості цього інструменту). Відор весь час, протягом десятиліть, повертався до музики своїх симфоній – деякі з них існують у восьми різних редакціях. З десяти симфоній для органу Відора найзнаменитішими і часто виконуваними є п'ята (завершується знаменитою Токатою) і шоста (обидві опубліковані в 1887 р).