Michał Ogiński
Міхал Огінський
Твори
Michał Ogiński
Мі́хал Клео́фас Оґі́нський (пол. Ogiński Michał Kleofas; біл. Міхал Клеафас Агінскі; * 25 вересня 1765, Гузув, Мазовецьке воєводство — † 15 жовтня 1833, Флоренція) — композитор, державний діяч Речі Посполитої та Російської імперії, граф, племінник великого гетьмана литовського Михайла Казимира Огінського.
З 1789 р. — мечник литовський. 1790—1791 — надзвичайний королівський посол в Нідерландах.
1794 — брав участь у повстанні Костюшка на чолі батальйону єгерів. Після поразки повстання емігрував до Константинополя, де став активним діячем еміграції, потім переїхав до Парижа. У Парижі контактував з Талейраном і французькою директорією з метою відновлення незалежності Речі Посполитої.
Після послаблення надій на відновлення незалежності і оголошення амністії в 1802 році повернувся на терени Російської імперії й оселився в селі Залісся (на території сучасного Сморгонського району Білорусі). У 1807 році зустрічався з Наполеоном в Італії.
1810 — переїхав до Петербурга і став сенатором Російської імперії, активно займався політикою.
1810—1812 — був у близьких відносинах з російським імператором Олександром I, запропонував йому план створення автономного Великого герцогства Литовського у складі Російської імперії. План був відкинутий.
1817 — переїхав у Вільно.
1823 — проблеми зі здоров'ям змусили його переїхати до Італії, де прожив останні 10 років життя.
Був похований у Флоренції, в церкві францисканців Санта Кроче, де також поховані архітектор Леон Баттіста Альберті (15 ст.), скульптор Мікеланджело (16 ст.), Нікколо Макіявеллі, композитор Джоакіно Россіні (19 ст.).
Написані ним марші та бойові пісні були поширені серед повстанців 1794 року. Автор популярних полонезів, зокрема, полонеза «Прощання з батьківщиною» (пол. Pożegnanie Ojczyzny, біл. Развітанне з Радзімай, відомий також як «Полонез Огінського»), фортепіанних п'єс, романсів, опери «Зеліда і Валькур, або Бонапарт в Каїрі» тощо.
Іноді Огінському також приписують авторство «Мазурки Домбровського» (Jeszcze Polska nie zginęła), яка згодом стала гімном Польщі (автором слів був Юзеф Вибіцький).