Микола Чайкін

Микола Якович Чайкін – композитор, педагог, музично-громадський діяч, народився 2 лютого 1915 року в Харкові (Україна). 

В юності, з 1939 по 1936 р., грав у оркестрі народних інструментів харківського радіо партію гармоніки флейти.

У 1936 вступив до Київської консерваторії ім. П.І.Чайковського і в 1940 успішно закінчив історико-теоретичний факультет (кл. композиції Л.М. Ревуцького, В.С. Косенко, кл. інструментування Б. Лятошинського, кл. фортепіано А.М. Луфера).

Серед його педагогів був Р.М.Глієр.

У 1938-1941 – викладач теоретичних предметів у Київській консерваторії, і музичній школі-десятирічці при консерваторії.

У роки Великої вітчизняної війни 1941-1945 М. Чайкін – композитор, диригент і акордеоніст Ансамблю пісні і танцю Київського військового округу під керуванням Е. Шейніна і П. Вірського. Ним було зроблено понад двісті інструментовок і перекладень творів російських, радянських і зарубіжних композиторів для хору та оркестру. Коли радянська армія відступила і залишила Україну, ансамбль був евакуйований до Саратова, де відбулося знайомство з видатним музикантом І.Я. Паніцьким, майбутнім першим виконавцем першого Концерту М. Чайкіна для баяна з симфонічним оркестром (в січні 1952 р. орк. Саратовської філармонії, дир. М. Школярів). Особливе місце серед творів воєнних років займає Соната сі-мінор для баяна (1944), присвячена М. Різолю, який служив у тому ж ансамблі. Поява цього твору стало значною подією в історії музики для баяна, яка до того часу не знала подібних масштабів, складності та глибини задуму. Саме перша в історії радянської музики соната для баяна дозволила молодому композиторові у 29 років, в тому ж 1944 р. стати членом Спілки композиторів СРСР. Одне з найважливіших досягнень М. Чайкіна – нові методи викладу музичного матеріалу, застосування «сонатної форми» і класичного чотиричастинного сонатного циклу. Першим професійним виконавцем Сонати №1, не дивлячись на посвяту, став знаменитий баяніст П.А.Гвоздев, який зіграв епічне полотно в Залі Союзу композиторів в Москві (1949).

«Оркестральні», у традиціях російської класики, масштабно-монументальні твори М. Чайкіна – яскрава сторінка в історії баянного мистецтва. Поява першої сонати і першого концерту для баяна з оркестром (1950) сприяло утвердженню баяна як сольного інструмента на філармонічної естраді, стало одним з важливих факторів формування професійного мислення баяністів. М. Чайкін став «піонером» російського баянного академічного мистецтва, незабаром зайняв передові позиції в світі. Його композиторська творчість і блискуча педагогічна робота мали значний вплив на процес формування «радянської баянної школи» і сприяли розвитку багатьох жанрів музики для баяна та інших народних інструментів.

У 1945 році, після демобілізації з ансамблю, закінчився «український період» життя композитора і почався московський, російський.

У 1946-1956 - редактор, зав. редакцією "Музгиз" (Москва), найбільшого радянського музичного видавництва.

У 1944 р. за рішенням партії та уряду в Москві відкривається новий ВНЗ: Державний музично-педагогічний інститут ім. Гнєсіних, а в 1948 р. в ньому створюється перша в Російській Федерації Кафедра народних інструментів.

У 1951 р. ректорат інституту запросив композитора М. Чайкіна стати викладачем по класу баяна, ансамблю, методики, інструментування і читання партитур.

Вражаюче, як за короткий термін, за відсутності педагогічного досвіду та володіння власне баяном, вихованці класу викл. М. Чайкіна досягли видатних успіхів. Вони стали першими радянськими баяністами-лауреатами міжнародних конкурсів. Їх імена складають гордість російської музичної культури: Юрій Казаков, Володимир Федосєєв, Анатолій Полєтаєв, Анатолій Бєляєв.

У 1963 р. М. Чайкін удостоюється вченого звання «доцент», а в 1964 не проходить за конкурсом на посаду і покидає інститут.

З 1964 і практично до останніх днів, М.Я.Чайкін викладав в Горьківській консерваторії ім. М.І.Глінки. У 1972 р. удостоєний вченого звання «професор».

Паралельно, з 1973 по 1978, вів асистентів-стажистів у Білоруській консерваторії. 

Серед учнів М.Я.Чайкіна в Москві і Горькому: А. Сурков, Д. Шаталов, О. Яковлєв, А. Резчіков, Е. Мітченко, B. Беляков, В. Голубнічий, Г. Мамайков, В. Герасимов, В. Бонак, В. Авральов, Є. Ішанін, Д. Штайн і багато і багато інших.

М. Чайкін неодноразово бував на міжнародних симпозіумах, був членом журі численних Всеукраїнських, Всесоюзних та Міжнародних конкурсів. Володіючи кількома іноземними мовами, М. Чайкін вів активну роботу в Міжнародній конфедерації акордеоністів (CIA) при ЮНЕСКО. У 1970, 1971, 1972 – віце-президент, з 1976 – голова музичного комітету CIA. Твори М. Чайкіна ставали обов'язковими п'єсами на Міжнародних конкурсах «Кубок світу»: Концертна сюїта (Лестер, Англія 1968), Українська сюїта (Брюгге, Бельгія 1971).

У 1980 М.Я. Чайкін удостоєний почесного звання «Заслужений діяч мистецтв РРФСР».

Професор М.Я. Чайкін вів велику методичну та просвітницьку роботу, консультував написання дисертацій і дипломів. Його колишні студенти та аспіранти нині Народні артисти СРСР і Росії, Заслужені діячі мистецтв і заслужені артисти Росії і автономних республік Росії, доктори та кандидати мистецтвознавства.

Композиторська творчість М.Чайкіна пройшла випробування часом і становить насправді «золотий фонд» музики для баяна не тільки Росії, але і дістало всесвітнє визнання. 

Микола Якович Чайкін помер в Москві 17 лютого 2000 р. на другий день після 85-річчя.