Петро Ілліч Чайковський – російський композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч, музичний журналіст; доктор музики. Вважається одним з найбільших композиторів в історії музики.
Петро Чайковський народився 7 травня (25 квітня) 1840 в місті Воткінську, що знаходився тоді в складі Вятської губернії в багатодітній родині інженера. У будинку Чайковського часто звучала музика. Його батьки захоплювалися грою на фортепіано, органі.
Початкову освіту Чайковський здобув вдома. Потім Петро два роки займався в пансіоні.
У 1852-1859 роках Петро Чайковський навчався в Імператорському училищі правознавства, після закінчення якого отримав чин титулярного радника і став працювати в Міністерстві юстиції. У 1862 році він стає одним з перших студентів консерваторії в Санкт-Петербурзі, а в 1865 році закінчує її зі срібною медаллю і відразу ж переїжджає в Москву, де отримує професорську посаду в консерваторії. З 1872 по 1876 роки П. І. Чайковський працює музичним критиком у газеті «Русские ведомости».
Всесвітню славу Чайковському принесли балети «Лебедине озеро», «Лускунчик», «Спляча красуня», опери «Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Орлеанська діва» та інші.
У 1885 році він стає директором відділення російського музичного товариства в Москві. У 1893 році Чайковський удостоєний звання Почесного доктора Кембриджського університету. 16 жовтня 1893 року відбувся останній виступ великого композитора, він диригував своєю Шостою симфонією.
(25 жовтня) 6 листопада 1893 року в Санкт-Петербурзі Чайковський помер від холери. Похований в Олександро-Невській лаврі в Некрополі майстрів мистецтв.
Композитор залишив після себе 10 опер, 76 опусів, три балети, 7 симфоній, 4 сюїти.