Richard Galliano
Рішар Гальяно
Твори
- A French Touch (Французький штрих)
- A L'encre Rouge (Червоне чорнило)
- Ballade Pour Marion (Балада для Маріон)
- Bella (Valse Musette) (Белла (вальс-мюзет))
- Billie (Біллі)
- Blue (Блакитне)
- Blue Day (Блакитний день)
- Buena Vista (Буена віста)
- Chanson Napolitaine (Неаполітанська пісня)
- Christopher’s Bossa (Босса Крістофера)
- Coloriage (Замальовка)
- Decisione (Рішення)
- For Lolo (Для Лоло)
- Fou rire (Нестримний сміх)
- Giselle (Жизель)
- Java Indigo (Ява індиго)
- La Valse à Margaux (Вальс у Марго)
- Laurita (Лауріта)
- Le Clown Perdu (Загублений клоун)
- Marutcha (Маруча)
- Melodicelli (Мелодічелі)
- Milonguita (Milonguita)
- Mister Clifton (Містер Кліфтон)
- New York Tango (Нью-Йоркське танго)
- Perle (Перли)
- Romance (Романс)
- Sertao (Сертао)
- Sexy Dream (Сексуальна мрія)
- Soleil (Сонце)
- Spleen (Сплін)
- Tango Pour Claude (Танго для Клода)
- Taraf (Тараф)
- Tea for Toots (Чай для Тутса)
- Ten Years Ago (Десять років тому)
- To Django (До Джанго)
- Viaggio (Вояж)
- Waltz for Nicky (Вальс для Нікі)
Richard Galliano
На акордеоні Гальяно почав грати у віці 4 років під впливом свого батька Лучано (фр. Lucien), родом з П'ємонту, також акордеоніста. Музичну освіту здобував в консерваторії Ніцци, де вивчав гармонію, контрапункт та тромбон і отримав першу премію в 1969 році. У 14-річному віці почав слухати джаз і був захоплений грою трубача Кліфорда Брауна (Clifford Brown), у якого почерпнув багато ідей.
Спочатку працював джазовим акордеоністом. У 1973 році переїхав до Парижу, де отримав посаду диригента, аранжувальника і композитора у оркестрі Клода Нугаро (Claude Nougaro). Тут працював з такими зірками як Чет Бейкер, Ян Ґарбарек, Джо Завінул, Рон Картер (Ron Carter), Мішель Петруччіані та Тутс Тілеманс (Toots Thielemans). В оркестрі Клода Нугаро Рішар Гальяно пропрацював до 1983 року і написав такі пісні як "Алея туманів" (Allée des brouillards), "Вітрильники" (Des Voiliers), "Жорстокість життя" (Vie violence).
У 1991 році за порадою Астора П'яццоли, який зробив дуже багато для розвитку танго, Гальяно вирішив реалізувати свою велику ідею — розвинути французький музичний стиль «Новий мюзет» (New Musette), який вперше став популярним у Парижі в 1880 році. Але цю музику потрібно грати не так, як її грали в 1930-х роках, а з врахуванням впливів Астора П'яццоли, Джона Колтрейна, Білла Еванса та Клода Дебюссі.
У 2003 році він випустив альбом «П'яццола назавжди» (Piazzolla Forever) присвячений десятиріччю пам'яті Астора П'яцолли і з цією програмою зробив світове турне.
Сьогодні Гальяно є одним з найбільших джазових акордеоністів. Він грає також на акордині (подібна до мелодики), бандонеоні, тромбоні, фортепіано, синтезаторі. Рішар Гальяно виступав на найпрестижніших сценах світу, таких як Лінкольн-центр в Нью-Йорку, Ла Скала в Мілані, Консертгебау в Амстердамі, Театр Єлисейських полів в Парижі.