Domenico Cimarosa

Доменіко Чімароза (1749--1801) – видатний італійський композитор, один із найяскравіших майстрів класичної опери-буф (комічної опери) неаполітанської школи. Його музика відзначена витонченістю, легкістю, багатим мелодизмом та іскрометним гумором.

Ранні роки та навчання

Народився 17 грудня 1749 року в містечку Аверса поблизу Неаполя в бідній родині (батько був каменярем, мати – прачкою). Після переїзду родини до Неаполя Доменіко завдяки своїм здібностям вступив до престижної консерваторії «Санта-Марія ді Лорето», де навчався протягом 11 років. Там він опанував спів, гру на клавесині, скрипці, а також композицію.

Визнання в Італії

Дебют Чімарози як оперного композитора відбувся у 1772 році в Неаполі з комічною оперою «Примхи графа» (Le stravaganze del conte). Стрімкий успіх зробив його відомим по всій Італії. Він активно писав для театрів Рима, Мілана, Неаполя та Флоренції, успішно конкуруючи з іншим тогочасним кумиром – Джованні Паїзієлло.

Петербурзький період

У 1787 році на запрошення імператриці Катерини II Чімароза вирушив до Санкт-Петербурга, де замінив Паїзієлло на посаді придворного капельмейстера. За чотири роки перебування при російському дворі він написав кілька опер (зокрема, «Діва сонця»), кантат та безліч інструментальних творів. Проте суворий клімат і скорочення бюджету на придворний театр змусили його залишити Росію у 1791 році.

Тріумф у Відні та «Таємний шлюб»

З Петербурга композитор переїхав до Відня на запрошення імператора Леопольда II. Саме тут у 1792 році Чімароза створив свій абсолютний шедевр – оперу «Таємний шлюб» (Il matrimonio segreto). Прем'єра мала колосальний успіх: за легендою, імператор був настільки в захваті, що наказав повторити всю оперу повністю на біс після вечері. Цей твір став вершиною італійської опери-буф XVIII століття.

Останні роки та трагічний фінал

У 1793 році Чімароза повернувся до Неаполя, де його зустріли як національного героя. Він отримав посаду придворного капельмейстера і продовжував активно творити.

Однак у 1799 році в Неаполі спалахнула республіканська революція, підтримана французькими військами. Чімароза, який щиро сповідував демократичні ідеали, підтримав Партенопейську республіку і навіть написав патріотичний гімн. Коли монархію Бурбонів було відновлено, композитора заарештували й кинули до в'язниці. Від страти його врятувало лише заступництво впливових прихильників та іноземних дипломатів.

Після звільнення висланий з Неаполя композитор, чиє здоров'я було підірване ув'язненням, вирушив до Венеції. Там він розпочав роботу над новою оперою, але 11 січня 1801 року раптово помер у віці 51 року. Через раптовість смерті навіть ширилися чутки про його отруєння політичними ворогами, проте розслідування це спростувало.

Спадщина

Творчий доробок Чімарози величезний: понад 80 опер (переважно комічних, але є й серйозні опера-серіа, як-от «Горації та Куріації»), вокальні твори, меси, а також інструментальна музика, серед якої виділяються його клавесинні сонати та відомий Концерт для гобоя з оркестром. Його творчість стала містком між класицизмом Моцарта та майбутнім розквітом італійської опери в особі Джоаккіно Россіні.