Christian Gottlob Neefe

Крістіан Ґотлоб Нефе (1748–1798) — німецький композитор, диригент, органіст і музичний теоретик

Біографія

Народився 5 лютого 1748 року в Хемніці. Музичну освіту здобув у Лейпцигу під керівництвом Йоганна Адама Гіллера, а паралельно вивчав право (1769–1771).

З 1776 року працював диригентом оперної трупи Зейлера, разом із якою гастролював містами Німеччини. Також керував театральними трупами в Саксонії, Рейнсько-Майнському регіоні та Боннському курфюрстському Національному театрі. Близько 1780 року приєднався до трупи Гроссмана в Бонні. Проте, попри активну музичну діяльність, його фінансове становище залишалося складним.

У 1796 році переїхав до Дессау, де став музичним керівником місцевого театру. Тут його матеріальні справи дещо покращилися.

Окрім творчої діяльності, Нефе відіграв важливу роль у становленні Людвіга ван Бетховена як музиканта. Він навчав його гри на фортепіано, органі та композиції, першим оцінив талант майбутнього композитора й у 1783 році зробив перше письмове згадування про нього.

Помер 26 грудня 1798 року в Дессау. Після його смерті Фрідріх Рохліц опублікував автобіографію Нефе (Лейпциг, 1798–1799).

Творчість

Нефе був прихильником ідей Просвітництва й активно впроваджував їх у своїй музиці. Найбільш відомими його творами є зингшпілі, серед яких:

• "Аптека" (Берлін, 1771)
• "Райок Амура" (Кенігсберг, 1772)
• "Адельгайд фон Вельтхайм" (Франкфурт-на-Майні, 1780)

Також він створював оперети, вокальні твори (оди Клопштока з мелодіями, "Путівник для любителів співу і фортепіано", 1780), інструментальну музику:

• монодрама "Софонісба" (Лейпциг, 1782)
• концерт для фортепіано з оркестром (1782)
• фантазія для чембало (1797)
• 6 фортепіанних сонат із супроводом скрипки (1776)

Окрім композиторської діяльності, Нефе займався перекладами оперних лібрето з французької та італійської, а також створював клавірні переклади партитур Вольфганга Амадея Моцарта.