Giovanni Battista Martini

Джованні Батіста Мартіні, відомий усьому музичному світу як падре Мартіні (1706–1784), був однією з найвпливовіших постатей у європейській музичній культурі XVIII століття. Його авторитет як композитора, теоретика, історика та педагога епохи класицизму був беззаперечним.

Народився Джованні в Болоньї 24 квітня 1706 року в родині музиканта. Батько змалечку навчав його гри на скрипці та клавесині, а пізніше юнак вивчав спів, філософію та теологію. Ранній потяг до духовної служби привів його до ордену францисканців. У 1725 році, маючи лише 19 років, Мартіні став капельмейстером болонської церкви Сан-Франческо, а в 1729 році прийняв сан священника.

Падре Мартіні перетворив Болонью на європейський центр музичної науки. Він володів унікальною бібліотекою, що налічувала близько 17 000 рідкісних книг і манускриптів. Світову славу йому принесли наукові праці: фундаментальна «Історія музики» у трьох томах та підручник з контрапункту «Saggio di contrappunto». Музична спадщина самого майстра включає численні меси, ораторії, церковні кантати, а також світські інструментальні твори, зокрема сонати для клавесина та органа.

Проте найбільший слід в історії Мартіні залишив як педагог. До нього в Болонью з'їжджалися музиканти з усієї Європи, щоб отримати благословення та пройти навчання. Його учнями були Йоганн Крістіан Бах, видатні українські композитори Максим Березовський і Дмитро Бортнянський, а також юний Вольфганг Амадей Моцарт, який здав суворий іспит до Болонської філармонічної академії саме завдяки підтримці та порадам падре Мартіні. Помер видатний мислитель і вчитель 3 серпня 1784 року в рідній Болоньї.