Климентій Домінчен

Домінчен Климентій Якович (25 листопада (8 грудня) 1907 року, село Студена, нині Піщанського району Вінницької області — 6 березня 1993 року, Київ) — український композитор і диригент. У 1973 році йому присвоєно звання народного артиста Української РСР. Із 1942 року був членом Спілки композиторів України. У 1986 році став лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка. Також відзначений урядовими нагородами.

У 1931 році закінчив Київський музично-драматичний інститут, де навчався композиції у класі Володимира Золотарьова та диригування у Олександра Орлова. Працював диригентом в Одеському оперному театрі у 1932–1934 роках, у Луганському оперному театрі у 1934–1935 роках. Упродовж 1936–1937 років працював на Хабаровському радіо, у 1937–1938 роках — на Новосибірському радіо, у 1942–1944 роках — на Осетинському радіо, а в 1945–1951 роках — на Українському радіо. У 1938–1941 роках обіймав посаду головного диригента Миколаївської філармонії.

У 1948–1958 роках був головою Українського відділення Музичного фонду СРСР. У творчості дотримувався принципів соціалістичного реалізму, спираючись переважно на виражальні засади українських композиторів-класиків ХІХ — початку ХХ століття, водночас використовуючи окремі елементи імпресіонізму та експресіонізму (зокрема у Четвертій симфонії, створеній у 1983 році).

До 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка написав кантату «Вольний син і вольна мати» на слова Василя Бичка, вокальну поему «Тарасові Шевченку» на слова Олександра Новицького для мішаного хору без супроводу, а також солоспів «Тарасова любов» на слова Івана Майового для баритона з фортепіано.