Платон Майборода

Платон Іларіонович Майборода (1 грудня 1918, Пелехівщина, Полтавська губернія, Українська Народна Республіка — 8 липня 1989, Київ, Українська РСР) — український композитор, народний артист УРСР (з 1968 року), лауреат Державної премії УРСР імені Т. Шевченка (1962), народний артист СРСР (з 1979 року). Брат композитора Георгія Майбороди.

Народився 1 грудня 1918 року на хуторі Плехівщині (тепер село Глобинського району Полтавської області) в селянській сім'ї. У цій родині виник своєрідний ансамбль, що складався зі скрипки, бандури, балалайки, мандоліни. Платон змалку навчився грати по слуху на балалайці. А старший його брат, Георгій Майборода, який першим у сім'ї торував шлях у музичне мистецтво, почав навчати його музичної грамоти.

1932 p. сім'я переїхала до Запоріжжя, де на той час працював Георгій Майборода.

Почалася Німецько-радянська війна, і брати Майбороди стали на захист Вітчизни. Наприкінці 1945 р. П. Майборода після демобілізації повернувся на Батьківщину.

У 1939–1941 роках вчився у Київській консерваторії по класу композиції у Л. М. Ревуцького, яку закінчив 1947 року.  Близько шести років Платон Іларіонович працював викладачем у Київському музичному училищі ім. Р. Глієра та у вечірній музичній школі для молоді. Багато років П. Майборода співробітничав із Київською кіностудією ім. О. Довженка, писав музику до численних кінофільмів.

Помер у віці 71 року 8 липня 1989 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі Києва (ділянка № 2). Автор надгробного пам'ятника — архітектор Анатолій Чемерис, скульптор Микола Білик.

Автор численних пісень і хорів, обробок народних пісень, а також ліричних пісень — в тому числі «Рушничок», «Якщо ти любиш», «Ми підем де трави похилі», «Київський вальс». В творчому доробку також симфонічна поема «Героїчна увертюра», вокальна-симфонічна поема «Тополя» (слова Тараса Шевченка), музика до драм. спектаклів, а також до фільмів.Протягом всієї творчої кар'єри Платон Майборода плідно співпрацював з Держтелерадіо УРСР. Його хорові твори ,ліричні пісні, симфонічна музика були записані з хором і симфонічним оркестром Держтелерадіо і являються золотим фондом і надбанням держави.